Валерій Миколайович Алтухов

Людина, Вчитель, Музикант

6 жовтня цього року виповнилося 82 роки з дня народження заслуженого діяча мистецтв України, професора Валерія Миколайовича Алтухова. Майже 40 років, з 1984 до 2021 він очолював Харківську середню спеціалізовану музичну школу (Харківський державний музичний ліцей).

Продовжуючи славні традиції Харківської музичної Школи, яка за 80 років існування випустила стільки видатних музикантів, виконавців і композиторів, музикознавців і викладачів, Валерій Миколайович присвятив себе вихованню обдарованої молоді.

Він був Вчителем з великої літери і вважав свою педагогічну діяльність головною справою життя. «По-перше, я педагог, а вже потім директор і все інше».

Талановитий виконавець і педагог класу кларнету, ім’я якого відомо кларнетистам в усьому світі, Валерій Алтухов був ще і унікальним керівником. В його особі поєдналися творча наснага музиканта, блискучий педагогічний дар і енергія організатора.

У нього було безліч різних дуже важливих обов’язків. Колосальна щоденна адміністративна загрузка, організація та проведення на базі школи міжнародних заходів високого рівня, таких, як конкурс юних піаністів Володимира Крайнєва, фестивалі «Музика – наш спільний дім», «В гостях у Гоголя», «Арфові барви», урочистості, присвячені наданню ХДМЛ міжнародного статусу “All-Steinway School”. В усіх цих масштабних проектах саме Валерій Алтухов був ініціатором, організатором і головною діючою силою. Щоправда колектив школи завжди підтримував свого директора, хоч як важко не було. Валерій Миколайович вмів переконувати і вести за собою своїх однодумців.

А ще була напружена робота професора кафедри духових та ударних інструментів ХНУМ ім.. І.П. Котляревського, участь у журі численних всеукраїнських та міжнародних конкурсів, науково-методична праця. Він є автором учбового посібника (хрестоматії) «Гами і вправи для розвитку техніки гри на кларнеті», який визнано фахівцями новим словом у методиці навчання гри на кларнеті.

Сам Валерій Алтухов був прекрасним виконавцем, багато років працював концертмейстером групи кларнетів в оркестрі Харківської обласної філармонії, грав у сольних концертах, зокрема в Спілці композиторів України, пропагував музику харківських композиторів. Плідна співпраця зв’язувала його з композитором Людмилою Шукайло. Разом вони зіграли безліч концертів з творів Шукайло на музичних фестивалях не тільки в Харкові, але й в багатьох містах і республіках тодішнього СРСР.

В 2001 році ім’я Валерія Алтухова було внесено в збірку «500 впливових особистостей» в межах національної програми «Лідери ХХІ століття», він також двічі був відзначений почесним званням «Харків’янин року» і мав статус «Почесний громадянин Харкова». Всього не перелічити…

Але на першому місці в нього були учні. Він вважав головним завданням сучасного учбового процесу розкриття творчого потенціалу кожної неповторної дитячої особистості.

По давно заведеному розпорядку двері в кабінет директора завжди були відкриті. Колеги – викладачі, співробітники школи, численні гості, всі, кому потрібна була консультація, порада, або просто дружня підтримка, вільно заходили для спілкування.

Завжди, окрім тих часів, коли директор працював зі своїми учнями. «Урок – це святе. Ніхто і ніщо не може від нього відірвати», любив повторювати Валерій Миколайович.

Дитинство самого Валерія Алтухова було не легким. Він народився в 1941 році і не пам’ятав своїх батьків, страшна війна зробила його сиротою. Хлопчик виріс у дитячому будинку в Коканді, в Узбекистані, де помітили неабиякі музичні здібності свого вихованця і направили його до спеціальної музичної школи-інтернату в Ташкент. До кінця життя Валерій Миколайович з великою подякою і любов’ю згадував прекрасних вчителів цієї школи, що в якійсь мірі замінили йому батька і матір. Особливо свого педагога по спеціальності, першого кларнетиста Ташкентського оперного театру І.І. Єсіна та концертмейстера Р.О. Чеботарьову. Завдяки їх щирій турботі талановитий юний музикант закінчив школу з золотою медаллю, здобув 1 премію та звання лауреата на конкурсі молодих виконавців та поступив до Ленінградської консерваторії в клас одного з кращих кларнетистів того часу професора В.І. Генслера.

Сердечне тепло й палку відданість дітям Валерій Миколайович проніс через все життя і втілив в своїй педагогічний практиці. У нього не було «нелюбимих» учнів. Хтось більш талановитий, хтось менш, але всі його численні випускники стали високопрофесійними фахівцями. Де б вони не працювали: в США, Європі, рідному Харкові, вони демонструють «школу Алтухова»: соковитий теплий звук, бездоганну чистоту інтонації, глибоке почуття стиля композитора.

В останні роки своєї діяльності Валерій Алтухов мріяв про створення «школи майбутнього». Він встиг багато чого зробити, щоб цей грандіозний проект став реальністю. Зокрема, завдяки його зусиллям школа була оснащена найсучаснішими інструментами, чудовими роялями фірми Steinway.

Харківський державний музичний ліцей, улюблена школа Алтухова, навіть зараз у тяжкі воєнні часи продовжує працювати. По повній програмі проводяться он лайн всі уроки, діти беруть участь та перемагають у міжнародних конкурсах, грають в численних концертах в рідному Харкові, хоча він і знаходиться в зоні воєнних дій, та в багатьох містах по всій Європі.

І в кожному куточку ліцею, в серці кожного його учня і педагога живе світла пам’ять про Валерія Миколайовича Алтухова: людину, вчителя, музиканта.

Ірина Нємцова